Понаїхали тут! Марс, виявляється, не близький сусід Землі

0
111

Міжнародна група вчених змогла з’ясувати причини глибоких відмінностей в складі Землі і Марса. Справа в тому, що Червона планета не завжди перебувала там, де вона зараз розташована, а значно далі від нашої планети – в Головному поясі астероїдів. Вже після свого формування вона перемістилася глибше всередину Сонячної системи. Саме це і пояснює дивні речі в її складі. Про свої дослідження і висновки вчені поділилися в статті, опублікованій в науковому журналі Earth and Planetary Science Letters.

Після численних аналізів марсіанського грунту висадженими на Червону планету апаратами, а також виявлення та дослідження на Землі метеоритів марсіанського походження у вчених виникли питання стосовно того, чому Марс за своїм складом так сильно відрізняється від нашої планети. Наприклад, марсіанські силікати по щільності значно поступаються земним аналогам. Якщо планети сформувалися поруч один з одним, то в теорії і їх склад повинен бути дуже близький? Зауваження вірне, але на практиці виявляється зовсім інша картина.

Щоб вирішити цю загадку, дослідники провели моделювання процесів утворення обох планет відповідно до гіпотези Великого лавірування. На сьогоднішній день вона пропонує найбільш переконливе пояснення дивацтв, які спостерігаються в Сонячній системі. Наприклад, чому маса Венери і Землі у багато разів більше, ніж Марса. Відповідно до гіпотези, газові гіганти Юпітер і Сатурн в ході гравітаційного взаємодії один з одним і з Сонцем спершу перемістилися ближче до нашого світила (аж до сьогоднішньої орбіти Марса), а потім повернулися назад на свої місця. В результаті цього вони немов пилосос зачистили своїми гравітаційними силами район Головного поясу астероїдів від протопланетних тіл, фактично позбавивши можливості формування там нових планет. В рамках цього процесу газові гіганти також частково захопили своїм гравітаційним впливом і околиці початкової марсіанської орбіти, що в кінцевому підсумку призвело до того, що маса Червоної планети зараз в дев’ять разів менше земного.

У деяких випадках моделювання показало, що Марс міг утворитися не там, де він знаходиться зараз, а приблизно в 1,5 рази далі від Сонця – тобто десь в Головному поясі астероїдів. В такому випадку пояснювалася б його менша, в порівнянні із земною, щільність. За рахунок «гравітаційного тягача» у вигляді перемістилися через пояс Юпітера найбільш щільні і важкі протопланетні тіла були витягнуті у внутрішні кордони системи саме звідти. У підсумку на частку на той момент ще молодої Червоної планети дісталася лише частина формує матерії в вигляді найбільш легких силікатів.

В силу гравітаційної нестабільності в регіоні від постійного гуляння туди-сюди великих планет Марс в результаті перемістився ближче до Сонця. Це, до речі, може пояснити і те, чому молодий Марс був теплішим, ніж тепер, а також те, чому на ньому могло бути більше води, ніж зараз. Як відомо, пояс астероїдів знаходиться далі від Сонця, отже, водний лід в цьому регіоні випаровується під дією сонячного світла набагато повільніше. Спочатку на планеті було більше води, а в атмосфері містилося більше газів. Основну частину своїх водних запасів і газів Марс втратив вже після того, як ближче перемістився до Сонця. У цьому велику роль зіграли потужний сонячний вітер і відсутність власного захисного магнітного поля у планети.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here